74 весна…Пам'ятаємо. Перемагаємо

Низкою заходів до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні  відкрився тиждень у Дружківці. Тематичні класні години, виставки, перегляди фільмів, спогади від живих свідків війни – так у  загальноосвітніх школах  Дружківки знайомлять молоде покоління з подвигом. Міські бібліотеки, історико-художній музей, молодіжні центри  пропонують пройти стежками пам'яті тих років.

А  Палац культури «Етюд» 7 травня   відкрив двері  урочистим концертом для ветеранів міста. Відкриття урочистостей пройшло під звучання Гімну України. Валерій Гнатенко, міський голова, звернувся до ветеранів війни та праці, мешканців та гостей міста з словами вітання та  зазначив, що живих учасників Другої світової  залишилося у місті всього 11. Майже всім дружківським ветеранам за 90 років. На жаль, з кожним роком їх залишається в строю все менше. Але місце учасників бойових дій займають учасники трудового тилу, діти війни, колишні в'язні концтаборів і члени ветеранських організацій. Цінні подарунки від міського голови та відзнаки цього дня отримали старший офіцер відділення комплектування лейтенант Богданова Світлана Олегівна та головний спеціаліст відділення комплектування Дружківського міського військового комісаріату Ганжа Олена Григоріївна. За мужність і відвагу, сміливість та рішучі дії, виявлені під час ліквідації та мінімізації наслідків надзвичайної ситуації, вміння правильно приймати рішення особливо у складних та небезпечних ситуаціях, за врятовані життя семи мешканців дев’ятиповерхового житлового будинку, з яких троє – діти на пожежі 11 лютого 2019 року  був нагороджений заступник начальника 45 державної пожено-рятувальної частини, майор служби цивільного захисту Баранов Станіслав Ігорович. Також відзначили високу професійну діяльність заступника начальника частини з організації запобігання ситуаціям,  майора служби цивільного захисту Грищенко Віталія Сергійовича.

Не залишила байдужими присутніх згадка про історію шпиталю п’ятдесят третьої армії другого Українського фронту номер 3409, яка вписана в книгу Перемоги Дружківки. Він почав діяти з 22 липня 41-го року та  розташовувався на території другої школи робітничого Яковлівського селища. Розрахований на 400 місць, він наповнився  обладнанням з міської лікарні.  Величезна   заслуга в облаштуванні шпиталю належала мешканцям селища, саме за їх допомогою вже через два тижні напруженої роботи шпиталь був готовий  приймати поранених.   З 28 липня по 28 вересня 41-го шпиталь прийняв   605 осіб.  Лікування поранених відбувалося під постійним бомбардувань  міста. А прості дружківчани щоденно приносили їжу та піклувалися про  хворих, опікуючи їх як рідних. В серпні 41-го року на лікуванні в Дружківському шпиталі, знаходився майбутній відомий український письменник Олесь  Гончар. Вже в  60- му році з’явиться роман «Людина та зброя».  Сторінки, що розповідають про перебування в шпиталі головних героїв, написані на основі дружківських переживань автора. Школа,  парти, що стоять у дворі під відкритим  небом, скривавлені бинти, все це автор бачив   в Дружківці. Шпиталь було евакуйовано  разом з машинобудівним заводом через Сталінград,  Волгу, він прибув до Кзил-Орди в Казахстані.  З  квітня 42-го  він став армійським. Дружківський   шпиталь пройшов дорогами  війни майже 39 тисяч км: від Дружківки до Брно  на заході й до Хінгану на сході. А після закінчення війни його лікарі  повернулися в рідне місто, щоб лікувати дружківчан.             

У хвилині мовчання схилили голови присутні, згадуючи всіх, хто не повернувся додому. Полеглі герої війни…. Серед них були й мешканці рідної Дружківки. Один з них – Галай Федір Петрович. Народився в 1925 році. В 43-му пішов на фронт. Брав участь у боях за звільнення Донбасу та всіє України, воював в Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщині, Австрії. Тричі був поранений та знов повертався в бій на передову. Закінчив свій військовий шлях у Берліні, бравши участь у захопленні ворожої столиці. Серед нагород мав Орден Великої Вітчизняної війни І ступеня, медалі  «За відвагу» та «За бойові заслуги», за взяття Будапешту, Вени та Берліну. Федора Петровича вже немає серед нас, але пам'ять про нього живе у серцях мешканців Дружківки, його рідних та близьких.

Яскраві хореографічні номери від вихованців Центру дитячої та юнацької творчості, територіального центру, школи мистецтв, улюблені композиції не залишили байдужими всіх, хто відвідав захід та  вшанував пам’яті та подвиг сивочолих ветеранів.